“Ти мусиш знати минуле, аби розуміти теперішнє.”― Карл Едвард Сейген
(англ. Carl Edward Sagan – You have to know the past to understand the present.)
Як часто ми замислюємося над тим, хто та якою ціною збудував та виборов світ, у котрому ми живемо сьогодні? Хочу уточнити, що не йдеться про світ, котрий створили наші батьки, аби вберегти нас. Цю мушельку комфорту, котра оточувала нас аж до самого дозрівання і котра не дала змоги зіткнутися з жорстокою реальністю. Цей бар’єр дуже довго оберігав нас від довколишнього океану подій 90-тих. Тому мені йдеться про цей світ дорослих, котрий будували геніальні люди та видатні події. Більшість тих, хто народився на початку або наприкінці 90-тих (назвімо їх дев’яностниками), саме через ту батьківську мушлю, не пізнали тих буремних часів. Нам дев’яностникам у пам’яті закарбувалася незалежність, права людини, свобода, необмежені можливості та демократія. Авжеж ми не дізналися, чим є ідеальна демократія, та все ж її наявність у нашому просторі давала та дає надію на ще краще майбутнє. Тож завдяки кому або чому ми можемо досвідчити ці привілеї тепер і зараз?
Уявіть, що Ви маєте 24 роки, але ви живете у “Східному блоці” у 1989 році. Наприклад у Східному Берліні. Ви виросли та сформувалися у часи обмежень однієї правильної правди та постійного дефіциту. Так насправді та правда була альтернативними фактами, а дефіцит наслідком економічної відсталости. Зважаючи на це все, ви просите, аби ваші знайомі приносили вам газети та журнали або ж джинси-варенки (такі модні, такі класні). Це все вам привозять з-за залізної завіси, з західного Берліну. Ви питаєтеся своїх знайомих чи за ними ніхто не слідкував, коли вони прямували до вашої квартири. Цікавість та бажання розпирають Вас, що там ховається за завісою? Часами ви та ваші друзі слухаєте тихесенько заборонену музики або ж часами збираєтеся у дивних місцинах, на чиїхось квартирах біля переробленого радіо, щоби послухати дискусії на заборонених або незалежних західних ЗМІ. Незалежні медіа надають з Мюнхену або західного Берліну, з тієї «другої» Німеччини, тому і заборонені у НДР. Протягом останнього року ви намагаєтеся виїхати на вакації до Чехословаччини, але ваше подання відкинули – не випускають. Ви намагалися декілька разів дізнатися чому, але пояснення так і не надійшли. Скоріше за все хтось із ваших сусідів є завербований у ШТАЗІ та вже наскаржився на вас за «підозрілу» поведінку. Вже тепер у голові крутяться питання: Як би втекти з “Evil Empire“? Як зробити так, аби жити там на заході, де є все… Щонайменше вам так здається, що “там“ є набагато краще. Ви ж бачили на глянцевих сторінках буржуазних журналів модно та файно вдягнених людей вашого віку. Вони щасливі, усміхнені. Вони подорожують до “загнилих“ країн заходу. Вам теж відомо з переписок зі своїми друзями з радянського Києва, що там люди виживають, що за посполитими речами треба годинами, а частісінько і днями вистраждати у чергах. Тобто живеться там ще гірше, ніж у східному Берліні. Взагалі-то, як той лист дійшов, адже всі листи ретельно перевіряють на пошті? Бач, ви навчилися так писати і відчитувати ті листи, аби весь біль і проблеми можна було передати поміж слів та речень. Одного понеділкового ранку ви прокидаєтеся з відчуттям, що має надійти “Wind of change”. Ви та ваші друзі йдете на мітинг. Ви хочете, аби зміни надійшли як найшвидше. Ви вимагаєте від влади відкриття кордону із Федеральною Республікою Німеччина. Раптом! Особливого 9 листопада 1989 берлінський мур падає. Такий символічний розрив цілої залізної завіси. Це був лише початок цунамі, котре неслося до берегів Радянського Союзу. Тепер перенісімося в уяві до вашого друга по переписці, котрий живе у радянському Києві, де комуністичний режим є набагато сильніший. Будь-які протести були припинені ще у зародку. Лінґвоцид та етночистки українських еліт досягли апогею. Брехні у медіа просторі так багато, що утворюється інформаційний вакуум. Мізки в багатьох співтоваришів-громадян розріджується від такої кількості пропаганди. Стає моторошно. Ті, хто хоча би трохи аналізує, не вірять словам компартії. Чутки – це одне з небагатьох джерел достовірної інформації. З інших джерел: можна тільки уночі на маленькому саморобному радіоприймачі послухати “Голос Америки“ або Радіо Свобода (англ. Radio Free Europe/Radio Liberty). Довкола брехня, що ллється з радіо, газет та телебачення, починає йти в розріз з реальністю. Набагато частіше ті друзі з Києва починають порівнювати реальність зі сказаним і розуміють, що це не відповідає дійсности, трохи сумніваються. Пропаганда зробила своє – промивала мозок, що навіть розумні сумнівалися у своїй власній думці. Їм здається, що там (на заході буде краще). Намагаються іммігрувати, але план провалюється. Вони прагнуть чогось іншого, бо задихатися у цьому болоті – це програшний вибір. Молодь завжди дивиться на нове та світле, бореться за свої переконання та ідеї. Тому краще йти на граніт та голодувати. Нехай навіть до смерті. Дехто спалював себе за Україну, хтось помирав за ґратами. Та все ж надія на краще не згасає. Там у далекому Берліні людям вдалося вибороти собі свободу, вони зруйнували той злощасний мур. За молодими пророками у Києві підуть натовпи крізь море революції до Fata Morgana. І вже зовсім скоро українці виборють свою омріяну незалежність…
Після того, як ви все це уявили, спробуйте відчути, наскільки безтурботно та легко нам, дев’яностникам, дісталися всі привілеї вільних та суверенних, демократичних держав. Remedium для дев’яностників – це необмежені можливості, вільні подорожі та відсутність кордонів. Мало-кому цікаво звідки це все взялося. Тому завданням тих, хто зараз користується з виборених прав, буде частіше звернення до історії, плекання її, рефлексія над болючими ранами минулого. Також варто пишатися досягненнями борців за незалежність та свободу. Кожного разу, коли чуємо незалежні ЗМІ, читаємо улюблену книжку або ж просто подорожуємо світом, ми повинні бути вдячними подіям 89-го та 90-го років Суспільні обговорення та висвітлення боротьби за правду у нашому недавньому минулому підтримають розбудову громадянських суспільств. Розуміння минулого попередить повернення тоталітарних режимів з новими обличчями.
Говоріть, питайте та досліджуйте, адже nuda veritas криється у нашому минулому. Робімо історію живою, бо без знання минулого не може бути світлого теперішнього та майбутнього.