Ніхто в Україні не шукав би причини війни в Сирії, яка триває з 2011 року, і, звичайно, не пов’язував би нею “Революцію на граніті”, яка відносно невідома у світі. А що, якби “Революція на граніті” не відбулася? Якою була б тоді наша нинішня ситуація?
“Революція на граніті” почалася внаслідок незадоволення Української студентської спілки перемогою комуністів на Парламентських виборах у березні 1990 року. В результаті протестів голова Ради міністрів, Віталій Масол, був звільнений з посади, проходження військової служби українцями було обмежено територією України, відбулися нові Парламентські вибори з кількома партіями, і, напевно, найголовніше: Біловезькою угодою було оголошено розпуск Радянського Союзу і створення СНД. Ця низка подій, які трапилися після “Революції на граніті”, зачепили не тільки Україну. На світогляд кожного, хто чув про це, неминуче впливали, а тому рішення приймалися по-різному. У зв’язку з цим, кожна подія, якою б незначною вона не була, стала причиною виникнення інших маленьких і великих інцидентів, які породили наше сьогоднішнє суспільство. Або ні, якби хоча б одна подія відбулася дещо інакше.
Адже якби ця низка подій ніколи не трапилася, ми мали б змогу озирнутися на альтернативну історію. Багато політиків та впливових людей, такі як Віктор Янукович, Петро Порошенко чи Рінат Ахметов, ніколи б не здобули владу якимось іншим способом, тоді як звичайні люди значною мірою впливали б на історію. Ніякої “Помаранчевої революції”, ніякої “Революції гідності”, ніякої анексії Криму, ніякої війни на сході України. Без “Революції на граніті” українці не показали б, що можуть чинити опір, а нагляд і переслідування завдяки сучасній техніці просунулися б настільки далеко, що початок міг би виявитися ще важчим і небезпечнішим, і через страх ніякі маси людей не брали б участі у відомих нам демонстраціях. Або пізніше мала б статися інша, більш кровопролитна революція, яка також призвела б до розпаду Росії і України. І все ж, українська культура і спогади, наприклад, про Голодомор були б пригнічені на десятиліття вперед.
Решта Європи була б також іншою. Польща чи країни Балтії могли б взагалі не стати членами ЄС і НАТО, або насильство і ескалація все одно відбулися б через деякий час, зважаючи на загрозу з боку держави, яка залишається могутньою завдяки повноцінному союзу. Це зробило б Європу більш військовою, аніж континентом з відкритими кордонами. Такі країни, як Німеччина, інвестували б дедалі більше у своє озброєння і, можливо, ніколи не стали б сьогодні такими багатими високорозвиненими державами. Або ця інша Німеччина не об’єдналася б і досі, а наші міста були б не такими, якими ми їх знаємо. Ми також не стали б частиною цього світу, бо за іншого перебігу подій наші батьки могли взагалі не зустрітися. Не існувало б ніякого “Брекзита”, а також інших президентів США, тому наслідки “Революції на граніті” – це також наслідки для цілого світу, які стали очевидними лише багато років потому. Тому що без “Революції на граніті” розподіл влади був би інакшим, а посередницька війна в Сирії могла б закінчитися по-іншому або її можна було б повністю уникнути.