Інтерв’ю з Дітером Гакером

Чи існувала надія на возз’єднання з самого початку?

Так, звичайно. Офіційна політика Західної Німеччини була спрямована на мирне возз’єднання двох держав. І я, як і багато інших людей, звичайно ж усвідомлював,  що обидві Німеччини повинні бути об’єднані. Це було очікувано, тому й не дивно.

Цікаве спостереження: тоді у Західній Німеччині  вираз “холодна війна” вживався майже як лайливе слово в порівнянні зі Східною Німеччиною. Люди в НДР пишалися тим, що були так званими “холодними воїнами”. У Західній Німеччині переважало прагнення до миру і свободи. У той час я жив прямо на внутрішньонімецькому кордоні, і там була чимала кількість людей, які мали змогу подорожувати на Схід.  Але насправді лише одиниці побували в Ростоці чи на острові Рюген, проте багато хто відвідав Париж. У Західній Німеччині було затишно, тому немало людей дійсно виступали проти возз’єднання. Більшість західних німців (особливо з Баварії) взагалі не цікавилися Східною Німеччиною.

Як ви спостерігали за подіями в Радянському Союзі? Чи знали Ви взагалі, що там відбувається?

У ФРН ніколи не говорили “НДР”, оскільки Німецька Демократична Республіка аж ніяк не була демократичною. НДР була просто «східною зоною» для всіх, і радянські війська дислокувалися у Шверіні в цей період до квітня 1993 року.

Чи змінилося щось у Західній Німеччині після падіння стіни?

Я спостерігав за всім зі свого інженерного бюро в Західній Німеччині і не помічав жодної різниці між Сходом та Заходом.  У мене були досить тісні контакти з населенням, а також з владою до і після падіння стіни. Я не бачив жодних особливостей у людей на Сході чи Заході. Не помічав ніякої різниці. І мені не подобається, що у пресі й досі проводяться порівняння, які вказують на відмінності між Сходом і Заходом. Стереотипів багато. Я вважаю це цілковитим безглуздям.

Що було особливо важливим під час революції і що в результаті призвело до падіння стіни?

Я жив прямо на кордоні на Заході, і в цей час брав участь у великих демонстраціях за свободу і возз’єднання. Там важливу роль відігравала Євангельська церква. Застосовувалися такі гасла: “Мир без зброї” і “Ні насильству”. Це, власне, і було для нас найважливішим.

Чи було для Вас очевидним, що Німеччина стояла на порозі возз’єднання?

Я вже говорив, що з самого початку ми завжди виступали за возз’єднання. Врешті-решт, такою була офіційна політика возз’єднання. Для мене це було очевидним. Падіння Берлінської стіни стало не лише кроком до возз’єднання двох Німеччин, а й новою сторінкою в історії Європи.

Який урок можна винести з возз’єднання Німеччини, що сприяв би  побудові демократичної держави?

Цікаво поглянути на досвід Німеччини. Як і що вона зробила. Це досить хороший приклад для побудови демократичної держави. Звичайно, існують різноманітні думки про Німеччину. Деякі люди задоволені, деякі – ні. Але важливим є те, що більшість розмовляє тією ж мовою, а уряд працює на благо народу. Децентралізація в Німеччині, на мою думку, є  ще одним вагомим фактором. Це було справді важливим кроком для майбутнього.