Не знати історії – означає завжди бути дитиною. Цицерон

Валерія Мельник

Історія захоплює, хвилює, навчає. Вона нікого не залишає байдужим, вона поглинає і не дає вислизнути з її глибин без певного враження, негативного чи позитивного, вирішувати Вам. Люди, які знають власну історію, ніколи не зневажатимуть здобуття нації та надбання культури. А люди, які беруть участь у створенні історії – поготів.

Політика – це місце, де рідко можна зустріти молодь та дітей. Та саме молодь здатна змінити ситуацію, саме вони готові йти на зміни та вести за собою людей, саме з них починається наше майбутнє. Студенти – люди, які ще не обтяжені страхом перед наслідками, не розчаровані та не загнані в кут своїми ж невдачами; це люди, які вірять в свою всемогутність та вірять, що перед ними повністю відкритий світ. Саме вони, втомлені несправедливістю; владою, яка не прислухається до власного народу, вийшли на протест. Їх методи були радикальними, а жага до змін бурлила кров. Юні повстанці, які хотіли, щоб їх голос був почутим та врахованим. Якщо це все ж не вдавалось, студенти вдавались до радикальних дій – голодування. Це сколихнуло рівновагу, пішло не по плану. Було видно скрутність становища та невідступність бунтарів. Невблаганність, готовність йти на все, безстрашність. Це лякає, проте захоплює. Наполегливе прагнення студентів до свободи надихнуло чимало людей. Вони змогли повести за собою мільйони, змогли показати вихід з безвиході. Дії студентів транслювали по телебаченню, про них писали в газетах, передавали по радіо – це нікого не могло залишити байдужим. Слова відгукувались та знаходили місце прямо у серці народу. Кожен відчував певну відповідальність за те, що відбувалось, кожен хотів внести свій вклад у цю доленосну революцію. Молодь нагадувала старшим поколінням, що бажання мають здатність здійснюватись і не тільки в далеких мріях. Людей ставало все більше і більше. Все більше міст виходило в підтримку протесту, ніхто не міг залишатись осторонь. Матері, які не вірили в краще майбутнє – побачили схід нового сонця. Вчителі, які не бачили кінця краю невдачам – віднайшли відблиск власних мрій у студентах. Дідусі, знесилені байдужістю – відчули тепло перших променів. Студенти, які не могли змиритися з ситуацією – перемогли.

Перша перемога без кровопролиття, без жертв, без насильства, без смертей. Це була однозначна перемога для всіх, вона пронизала кожного в саме серце. Голос народу звучав гучно і чітко. Він не благав, він вимагав. Гордість. Незалежність. Революція на граніті.