Я народився в 1914 році … чи в 1917-му … чи ще пізніше … Вже й не пригадаю … Ой, вибачте! Я не представився: я настінний килим. Я дуже радий знайомству з вами, любі читачі.
Моя історія насичена подіями й мінлива … Я пережив війну та голод … Коли я повертаюся в думках у ті часи, на очі навертаються сльози … О, не будемо про це. Своїх перших власників я згадую із радісною посмішкою. Вони купили мене на базарі зі знижкою 20% і повісили на стіні в маленькій затишній хрущовці. На всіх сімейних урочистостях я слугував ідеальним фоном для фото. Я розділяв зі своєю сім’єю найкращі моменти, а також горе і печаль.
Кожна золота осінь була для мене справжнім святом. В один із таких осінніх сонячних днів моя родина чистила мене. Це була справді чудова подія: чистка на спільному подвір’ї під техномузику та щирий сміх радянських підлітків, одягнених у спортивні костюми. Особливою для мене була осінь 1990-го року. Мої власники відправили мене до Німеччини в подарунок своїм родичам. Потяги були тоді не настільки хороші, як сьогодні, і я приїхав весь у пилюці. Тож на мене чекала чергова чистка, осіння чистка. Після цього сталося щось дуже незвичне. З настінного килима я перетворився на підлоговий. Для мене це була колосальна зміна. Та все ж я зрадів. Тепер я міг бути ще кориснішим. Я зігрівав босі ніжки дітей взимку і був ідеальною основою для вправ з йоги влітку. Зараз я відпочиваю за містом (на дачі). Славні часи настали. Кожної осені в мене чистка для підтримки форми та збереження молодості.
Дотепер я пам’ятаю ту осінь, осінь, що змінює життя. Можливо, на мене чекає ще одна така осінь з гарною погодою та життєво важливими подіями. Хто знає… Побачимо.